Акведук – це канал або галерея, підземна або на поверхні, побудована з метою гнати воду.
Стародавні римляни були піонерами в будівництві акведуків, технологія, яка дозволяє транспортувати великі обсяги води з одного місця в інше лише за допомогою сили тяжіння. Система також була впроваджена в місті Жуазейро, на півночі Баїї, у 19 столітті.
Т. зв акведуки Їх будували у вигляді доріг, іноді під землею, іноді як «повітряні» стежки, змушуючи воду текти в жолобах у верхній частині аркад, які відводили потік води з природних джерел на кілометри й кілометри, поки вона не досягла міст, у вдома громадян і на вул.
Міст через Магдебурзький канал (Німеччина) Цей німецький водний міст став найдовшим судноплавним акведуком у світі, його довжина перевищує 915 метрів.
б) Другий – а акведук– канал; рів, який ніс воду приблизно на 400 метрів паралельно долині Кедрон, іноді відкритий, іноді під землею, ймовірно, з часів Ахаза, який ніс воду з джерела Ґіон до стародавнього басейну біля воріт джерела (Іс. 8, 6).
Аппієва вода Аппієва вода (лат. Aqua Appia або Acqua Appia) був першим римським акведуком, побудованим у 312 році до нашої ери Апіо Клаудіо Чего, тим самим цензором, відповідальним за Віа Апіа.